Учителю! Вклоняюся доземно Перед великим іменем твоїм. Вже проростають ті маленькі зерна Під поглядом, як сонце, золотим.
Учителю! Ти - наче нездоланність, Крізь все просієш іскру доброти, Щоб засвітить у серденьку дитячім Вогонь священний розуму й краси.
Учителю! Невже ти не втомився У юні душі класти щось нове!? Для цього ти на світі народився, У цьому є покликання твоє!
Учителю! Прекрасного ти гідний, Бо вибрав у житті свою мету. Від імені усіх скажу «спасибі» За вашу працю вчительську святу.
Наталія Шульська
Учительська доля — то сад у цвіту, То мрії світання край житнього тля, І воїнську вірність на дальнім посту – Учительська доля, учительська доля.
Учительська доля — щаслива сльоза, Застигла на віях, прощального свята, Останній дзвінок, як травнева гроза. Й покликані в neбo, до злету, орлята.
Учительська доля — думок гіркота, Суворої совісті вирок нещадний, Коли поступається злу доброта, A кривда замулює витоки правди. 1Учительська доля - висока зоря, Засвічена серцем, любов'ю зігріта, Минатиме час, та у сяйві добра Вона променітиме вічно над світом.